Оптимізація параметрів геотехнічних споруд для стабілізації напружено деформованого стану масивів
DOI:
https://doi.org/10.33271/crpnmu/65.130Ключові слова:
напружено деформований стан, метод скінчених елементів, «стіна в ґрунті», ґрунтоцементні анкериАнотація
Мета. Встановлення ефективнихпараметрів огороджуючи конструкцій глибоких котлованів та методів додаткового кріплення цих конструкцій в умовах щільної міської забудови. Методика дослідження полягає у вирішенні проблеми сумісної роботи системи «кріплення-оточуючий масив», проведено числове моделювання методом скінчених елементів (МСЕ), за результатами розрахунків визначені коефіцієнти стійкості ґрунтового масиву при зміні параметрів заглиблення конструкції огородження. Результати дослідження. Встановлені коефіцієнти стійкості ґрунтового масиву з елементами кріплення котлованів від навантажень, які створює оточуючий масив при варіантах кріпленнях відкосів з застосуванням огородження, що виконано за допомогою спеціального способу «стіна в ґрунті», та закріплення їх стін додатковими елементами кріплення у вигляді ґрунтоцементних анкерів. Наукова новизна. Скорочення витрат на спорудження «стіни в ґрунті» за рахунок зменшення заглибленої частини залізобетонної конструкції і застосування ґрунтових анкерів забезпечується шляхом використання двох сучасних геотехнічних прикладних пакетів комп’ютерного моделювання, які дозволяють мінімізувати витрати за рахунок оптимізації технологічних процесів. Необхідно відмітити, що програми Plaxis та Slide використовуються для моделювання та розрахунку різні методи. Plaxis оснований на методі кінцевих елементів, Slide використовує метод граничних рівноваг. Поєднання цих двох пакетів для аналізу зміни коефіцієнту стійкості зручно з метою підтвердження методом моделювання необхідної довжини конструкції огородження глибоких виїмок. Практичне значення. Запропоновані варіанти розрахунку огородження котлованів чисельним методом скінчених елементів, що дозволяє отримати повну картину зміни напружено-деформованого стану конструкції «кріплення-масив» та їх сумісної роботи в найбільш короткі терміни та з максимальним відображенням реальних умов. Набули подальшого розвитку методики моделювання складних геотехнічних об’єктів з виконанням розширеного аналізу методом кінцевих елементів або граничної рівноваги деформації і стійкості грунту.Посилання
1. Тер-Мартиросян, А., Лузин, И., & Тер-Мартиросян, З. (2016). Напряженно-деформированное состояние оснований фундаментов глубокого заложения конечной ширины. Геотехника, 6, 26-33.
2. Фоменко, И. К., Кургузов, К. В., Зеркаль, О. В., & Сироткина, О. Н. (2018). О модели поведения грунтов Мора-Кулона. In Современные полевые и лабораторные методы исследования грунтов-изыскания и проектирование (pp. 130-139).
3. Малий, І., (2000). Сучасні методи кріплення котлованів. Праці ювілейної науково-практичної конференції.
4. Кунтше, K. (2010). Влаштування глибоких котлованів і відкосів в умовах міської забудови. Розвиток міст і геотехнічне будівництво, 2, 1-17
5. Зуєвська, Н., & Губашова, В. (2020). Стабілізація ґрунтового масиву за допомогою ін'єкційних анкерів. Порівняльний аналіз особливостей проектування. Національний гірничий університет. Збірник наукових праць, 60, 58-68. https://doi.org/10.33271/crpnmu/60.058
6. Plaxis 3D Foundation. Material models manual. Plaxis bv, AN Delft, The Netherland. (n.d.) www.plaxis.nl
7. Report About the Testing of an Anchor Section Reinforced With a TITAN 30/11 Hollow Bar as Tension Element, Dr. Thomas Schmitz translated the report from German, Ischebeck Titan Injection Anchor System . (2007).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
All articles are published under the Creative Commons Attribution License (CC BY 4.0), which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited. Authors retain copyright and grant the journal right of first publication.
Authors are permitted and encouraged to deposit the final published version of their article, or the Author's Accepted Manuscript (AAM), in institutional or subject-specific open-access repositories (including the university's own institutional repository, CORE, Zenodo, or Figshare), ensuring maximum visibility, accessibility, and impact of the publication.